Плитка екструзійна або сухопресована? Порівняння двох основних видів керамічних плиток
Інвестор приймаючи рішення про купівлю фасадної керамічної плитки опиняється перед вибором, яку плитку обрати. Дилема відноситься не тільки до естетичного аспекту, але й технічного. На ринку нашої країни існує два основних типи керамічної плитки: екструдовані (вироблені тягнучим методом) і пресовані. Вони відрізняються як способом виробництва так і характеристиками, які безпосередньо впливають на їх застосування і довговічність.
Деякі з них мають, наприклад, менші допуски в розмірах, інші мають більшу стійкість до несприятливих погодних умов. Надаючи цю інформацію, ми сподіваємося, що на їх основі інвестори будуть в змозі прийняти обґрунтоване рішення, беручи до уваги як власні переваги і очікування, так і технічні особливості, щоб насолоджуватися кінцевим результатом у вигляді красивого і міцного фасаду протягом багатьох років.
Тенології виробництва керамічної плитки
Керамічна плитка може бути виготовлена з використанням двох різних технологій:
- Технологія так звана «тягнуча» (екструзія, пресування). Це традиційна технологія яка використовується у виробництві клінкеру, цегли або бруківки. Плитки виготовляються з пластичної маси з вмістом вологи приблизно 15%. Глину видавлюють пресом під величезним тиском, а потім розрізають на окремі шматки. Клінкерна плитка виготовляється виключно цим методом.
- Технологія «сухопресування». Глину у вигляді порошкової суміші з вмістом води 4-5% заповнюють в прес-форму і пресують під високим тиском. Це технологія аналогічна використовуваній у виробництві керамограніту, теракоти і кахельних керамічних плиток.
Ці два різні способи виробництва призводять до того, що ми отримуємо продукти у яких загальне тільки назва: Керамічна плитка. Вони мають різну внутрішню структуру, фізико-хімічні властивості, а з цього випливає ще і стійкість та довговічність.
Вони відрізняються взаємодією з клеєвим розчином і адгезією до основи. Дуже відрізняється також естетичний вигляд.
Взаємодія з клеєм і основою
Монтажна сторона плитки сухого пресування має скляну гладку поверхню без будь-яких відкритих мікропор (мал. 1). Клей не може глибоко проникнути в структуру плитки. Це, безумовно, обмежує можливості взаємодії з плитковим клеєм, а відповідно надійного і довгого з'єднання з основою.
Особливо це важливо, коли плитки використовуються на відкритому повітрі, існує небезпека руйнування не тільки від замерзання в зимовий період, але і від літнього сонця, коли великі добові різниці температур, можуть призвести до відпадання плиток від основи.
Мал. 1. Поверхня сухопресованої плитки при збільшенні.
Екструдовані плитки мають пористу і неоднорідну структуру, яка забезпечує більшу адгезію з клеєвим розчином. (мал.2). Клей легко та глибше проникає в систему відкритих мікропор, в результаті чого досягається особливо міцний і стійкий до атмосферних впливів зв'язок з основою.
Мал. 2. Поверхня екструдуваної плитки в збільшенні.
Структура матеріалу, вологопоглинання та морозостійкість
Сухопресовані плитки мають низьке вологопоглинання, тому, може здатися, що вони більш стійкі і більш довговічні. Реальність зовсім інша. Слід поглянути на внутрішню структуру цих двох матеріалів, що мають безпосередній вплив на властивості і зручність використання плитки.
У технології виробництва сухопресованої плитки бачимо що її структурою є випадково стислі часточки, між якими мікропори закриті і дуже тонкі капілярні канали. (мал. 3). Це призводить до низької абсорбції води, а також вкрай повільним її проходженням. Може здатися, що вода не потрапляє всередину такої плитки. Але це чисто теоретичне припущення. Така плитка, не дивлячись на низький рівень вологопоглинання, все ж здатна абсорбувати воду і в наших кліматичних умовах застосовуючи її на відкритому повітрі вона буде схильна до впливу вологи. Вода, що залишилася в плитці через сильне ущільнення матеріалу і закриту структуру, не має можливості виходу, також не має можливості розширюватися при замерзанні. В результаті це може привести до пошкодження плитки.
Додаткові ризики це волога з боку основи на яку приклеюється плитка. Плитки сухого пресування не володіють здатністю для виведення води з основи. Вода частково входить в плитку і залишається під нею, а це в свою чергу може послабити зв'язок з основою.
Мал. 3. Внутрішня структура та вплив води на плитку.
Внутрішня структура плитки, виробленої тягучим методом повністю відрізняється. При виробництві мікроструктура не пошкоджується і зберігається природною і цілісною. Мережа взаємопов'язаних капілярних каналів дозволяє екструдованій плитці краще вбирати вологу, ніж сухопресованій, а також вода легко виводиться назовні (мал. 4).
Відкрита структура мікропор робить матеріал також стійким до замерзання води, що залишилася в плитці. Крім того, завдяки своїй структурі, екструдовані плитки легко виводять вологу з основи, запобігаючи її накопиченню в зоні склеювання плитки.
Роблячи висновки, можна стверджувати що плитки екструдовані, незважаючи на більше вологопоглинання, мають більш довговічні і більш стійкі до екстремальних погодних умов характеристики.
Мал. 4. Внутрішня структура та взаємодія з водою в екструдованій плитці.
Естетика керамічної плитки
Як вже раніше було сказано, естетика екструдованої та сухопресованої плитки повністю відрізняється. Звичайно, немає можливості сказати, яка з них краще, тому що обидві знаходять своїх прихильників і супротивників. Для деяких, гладкі поверхні пресованих плиток будуть занадто штучними і пластиковими, для інших екструдовані плитки будуть занадто суровими.
Пресована плитка виробляється в формах, тому візерунки і поверхні структури повторюються. Вона відрізняється більшою точністю в розмірах, ніж екструдована плитка, має менші допуски в розмірах і кольорові відмінності.
Поверхня такої плитки занадто гладенька, часто має ангобоване покриття, отже, виникає відчуття що поверхня такої плитки штучна або пластикова і тільки розміром нагадує цеглу.
Виробники цих плиток, через особливості технологій виробництва, не пропонують кутові елементи.
Пресовані плитки мають товщину 6-7 мм., отже шов такої плитки може бути заповнений тільки методом шламування - цей спосіб має на увазі під собою затирання всієї поверхні затирочним розчином пастоподібної консистенції, наприклад як плитки для підлоги або кахлю. Структура шва при такому виді затирання - гладка та відрізняється зовнішнім виглядом від розчинів, використовуваних для мурування фасадної цегли.
Всі ці особливості сухопресованої плитки призводять до того, що у Вас не вийде створити повну імітацію цегляної стіни застосовуючи таку плитку.
Тонкий за глибиною шов також менш довговічний і під впливом атмосферних явищ може тріскати і розсипатися.
Технологічні процеси при виробництві екструдованої плитки такі ж як і клінкерної цегли і з тої ж сировини, так що поверхня таких плиток виглядає так само як і поверхні традиційних продуктів з клінкеру. Вони не такі гладкі, як у пресованих продуктів, вони також мають більше допусків (менш точні за розмірами). Саме це дає можливість повністю імітувати цегляну кладку, а після обробки поверхня виглядає настільки досконалою і природньою що ніхто не може сказати, чи була вона створена плиткою або цеглою, особливо якщо застосовувати кутові елементи.
Екструдовані плитки так само дають широкий вибір натуральних кольорів і структур поверхні, як і клінкерна цегла. Часто виробники пропонують таку ж або схожу на цеглу плитку, необхідну для завершення супутніх елементів, таких як фасад, димоходи, огорожі або елементи ландшафтного дизайну.
У зв'язку з тим, що екструдовані плитки, виробляються товщиною від 9 мм, для фугування шва можна використовувати той же розчин, що і для цегли, отже, розмір зерна і структура розчину ідентичні розчину для цегляної кладки.
Ми сподіваємося, що на основі наведеної вище інформації, споживач розглядаючи технічні, а також естетичні аспекти, зможе приймати обґрунтовані рішення і насолоджуватися своїм вибором протягом багатьох років.