Як кладуть облицювальну цеглу: етапи робіт і види кладки

Наскільки б будинок не був міцним і стійким, його зовнішній вигляд для мешканців обов'язково буде мати значення. Естетика дуже важлива, оскільки в офісному будинку зовнішнє облицювання впливає на імідж компанії, а мешканцям необхідне відчуття затишку вже в той момент, коли вони здалеку побачать рідний будинок.

Але про який затишок може йти мова, коли немає гарного зовнішнього вигляду фасада? Звичайно ж, вона потрібна, і одна з її видів – цегельне облицювання. Однак для цього важливо розуміти, як саме потрібно класти цеглу, і володіти технологіями кладки.

Облицювальна цегла: характеристики

У цьому будівельному матеріалі варто звернути увагу на те, якою буде лицьова сторона, адже створюється велика кількість кольорів і фактур, які дозволяють створювати неповторні фасади. Вони можуть бути дуже різними, однак у всіх цегли є одна об'єднуюча їхня особливість – точна геометрія й дотримання розмірів. Максимальне відхилення по довгій стороні не може перевищувати 4,4 міліметра.

Різняться види цегли, як правило, через якість використовуваної сировини, також важлива технологія виробництва й призначення.

Наприклад, звичайна цегла, яка використовується тільки лише для облицювальних робіт, має безліч пор, тому може поглинути дуже багато води. Більш низький коефіцієнт вологовбирання має клінкерна цегла. Також на ринку будівельних матеріалів можна вибрати як вироби стандартних розмірів, так і потовщені. От і весь перелік основних варіантів цегли, які пропонуються для облицювання.

Кладка і її види

Технології кладки бувають різними, однак варто виділити три з них:

1. Постільною називається такий її вид, коли відкрита найбільша по розміру сторона.
2. Ложкова виділяє довгу бічну сторону.
3. Тичкова показує вузьку бічну сторону цегли.

Залежно від візерунка кладки і її декоративності виникає й класифікація, проводити облицювання можуть такими способами:

• традиційним;
• штабельним;
• фламандським;
•  американським.

Технологія та поради для кладкі з клінкеру

Починають роботу з підготовки розчину. У кожного майстра в цьому свої секрети, однак є перевірені й широко використовувані пропорції, наприклад: цемент марки п'ятсот і якісно просіяний пісок беруть у пропорції один до чотирьох, додають воду. Важливо вимішувати суміш до моменту, коли вона буде скачуватися в кульку. Простежте, щоб був міцним, не розшаровувався й не кришився.

Практично будь-який розчин варто замішувати невеликими порціями, тоді він не встигне застигти.

Важливо: фахівці не радять додавати в таку суміш вапно або антифриз, оскільки вони можуть привести до утворення на фасаді будови відкладання солей. Ця рада не відноситься до пігментів, оскільки вони спеціально призначені для того, щоб офарблювати шви.

Тичкова й ложкова кладки: нюанси

При таких способах кладки важливо створювати розчин щільної консистенції, щоб у цегли не було можливості сковзати під час виконання робіт. Період повного висихання й схоплювання готового мурувального розчину – залежить від виробника.

У способі нанесення розчину нічого складного немає, а багато хто використовують спеціальні форми, що дають можливість наносити його швидко й правильно. Оптимальним розміром для горизонтального шва вважається ширина не більш п'ятнадцяти міліметрів, вертикального – від восьми до десяти.

Роботу з укладання умовно характеризують кілька етапів:

1. Вирівнювання стін і підготовчі роботи. Рівень цоколя вирівнюють за допомогою рівної рейки.
2. Викладення цегли до початку роботи. Проводиться без використання розчину, так видно, скільки цегли і де необхідно вставляти неповну, обрізану цеглу.
3. Виконання кладки. Її починають із кута, кладуть до п'яти або шести рядів висоту. Далі між ними натягують шнур по горизонталі і виконують кладку стін.

Незважаючи на обраний метод, важливо пам'ятати, що не варто проміжок між черновою стіною й кладкою засипати розчином, оскільки порушиться теплоізоляція приміщень усередині будинку.